вузько

вузько
Присл. до вузький.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Игры ⚽ Поможем написать курсовую

Смотреть что такое "вузько" в других словарях:

  • вузько — прислівник незмінювана словникова одиниця …   Орфографічний словник української мови

  • узко... — Вузько. Перша частина складних слів, що відповідає слову узкый (вузький), напр.: узкоглядніст, узкозадий, узкоокый, узколиций, узкоколєйка, узкофаховий, узкорядний, узкоспеціяльний, узкоротий і т. п …   Словник лемківскої говірки

  • 45.080 — Рейки та складники залізниць ГОСТ 799 73 Болты путевые для скрепления рельсов широкой колеи. Общие технические требования. Взамен ГОСТ 799 41 ГОСТ 809 71 Шурупы путевые. Технические условия. Взамен ГОСТ 809 41 ГОСТ 3280 84 Подкладки костыльного… …   Покажчик національних стандартів

  • діляга — и, ч. і ж., зневажл. Той, хто у всіх справах переслідує особисті інтереси, з вузько практичних міркувань забуває про принциповий аспект справи …   Український тлумачний словник

  • лобзик — а, ч. Ручний інструмент у вигляді рамки із затискачами на кінцях для вузької тонкої пилки, що використовується для узорного випилювання …   Український тлумачний словник

  • люрекс — у, ч. Нитка у вигляді вузької смужки блискучої (покритою фольгою або металізованої) плівки …   Український тлумачний словник

  • матеріалізм — у, ч. 1) Науковий напрям у філософії, що визнає об єктивність існування зовнішнього світу, незалежність його від людської свідомості, первісність матерії та вторинність мислення, пізнаваність світу і його закономірностей; прот. ідеалізм.… …   Український тлумачний словник

  • матеріаліст — а, ч. 1) Послідовник, прибічник матеріалістичної філософії. 2) Людина, що вузько практично, раціоналістично ставиться до дійсності, заперечує ідеальне, високе. || розм. Той, хто на перше місце ставить особисту вигоду …   Український тлумачний словник

  • мікроглосарій — я, ч. Словник з однієї вузької галузі (науки, техніки), складений з метою машинного перекладу …   Український тлумачний словник

  • наплічник — а, ч. 1) Наплічна прикраса або частина одягу у вигляді вузької смужки на плечах. 2) Металеве покриття, яке захищало плечі воїна від ушкодження …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»